Артемій гірко плаче – Божий раб…
Срібліє хрестик. Сповиття вологе.
У храмі вперше, в ліжечко пора б.
Змужнівши, йтиме в буряні чертоги.
Хай не проллє на тропах братню крів,
У друга не відніме жінки й ниви,
Хай пишнохліб`я злагоди під спів
Бере усміхнено – серед жаливи.
Нехай не проміня в Ізмірі жбан,
З якого щедро полили сьогодні,
На інкрустований меч-ятаган.
Кричить малюк. Напевно, хоче моні.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Доверять, уповать, полагаться - Olga Когда чувствую надвигающуюся волну сомнений, повторяю себе: "Доверять, уповать, полагаться" и это помагает. Да поможет мой стих и Вам!
